/Files/images/image4.jpeg

Роль педагога-організатора у створенні сприятливих умов для саморозвитку та самореалізації учнів.

Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності має приділяти особистості учня, допомагати і підтримувати учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднувати уміння учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. Важлива також варіативність у діяльності педагога-організатора в залежності від вікової групи учнів (підлітки чи юнацтво), типу школи.

У своїй роботі педагог-організатор керується державними документами про школу, освіту, виховання, Положенням про посадові обозки педагога-органзітора, Статутом школи, інструкціями та наказами вищестоячих органів та директора.

Функції (або призначення) педагога-організатора:

ü виховна (формування всебічно розвиненої особистості вихованця);

ü розвивальна (сприяння саморозвитку особистості кожного учня);

ü освітня (створення умов для формування компетенцій школяра);

ü організаторська (організація і здійснення позакласної та позашкільної роботи з учнями);

ü діагностична (визначення рівня вихованості окремих учнів і колективу класу);

ü соціальна (виявлення впливу різних соціальних чинників на формування учнів, нейтралізація небажаних впливів);

ü стимулююча (стимулювання ініціативи та самодіяль­ності учнів, учнівського самоврядування);

ü координаційна (узгодження спільних зусиль і вимог адміністрації, вчителів-предметників, батьків, громад­ськості, позашкільних закладів);

ü методична (надання допомоги активу учнів, батькам, представникам громадських організацій).

До діяльності педагога-організатора ставляться певні вимоги. Професіограма педагога-організатора містить такі характеристики, як професійно-педагогічну спрямованість, національну свідомість, громадянську активність, вимогливість до себе і до учнів, гуманізм, високу відповідальність, комунікабельність, тактовність та ін.

Педагог-організатор має володіти глибокими психолого-педагогічними знаннями та уміннями (рефлективно-аналітичними, комунікативними, організаторськими, прогностичними, конструктивними, креативними тощо).

У своїй діяльності педагог-організатор весь час працює над створенням сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, реалізації культурнонаціонального, духовного і фізичного стану учнів, що є основою патріотичного, морально-естетичного та національного виховання учнів, а також складовою змістовного дозвілля.

Найкраще середовище для саморозвитку та саморелізації учнів це шкільна дитячо-юнацька організація. Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб дитини в діяльності і спілкуванні. Але саме така дитяча організація, де дорослому відведена роль помічника, а не організація дітей, у якій дорослий вірішує, що для дитини добре, а що ні. Дитина внутрішньо мудра й реалістична, якщо їй дати спокій, залишити без усяких навіювань з боку дорослих, створити певні сприятливі умови, допомогти, вона сама розвинеться настільки, наскільки вона здатна розвинутись. За цим принципом і слід будувати роботу дитячо-юнацьких організацій.

Плануючи роботу в шкільній дитячо-юнаціькій організації, педагог-організатор повинен задавати собі певні питання, і знати на них чітку відповідь:

  • Що ж усіх дітей може об‘єднати? (прагнення зробити шкільне життя змістовним, цікавим, радісним, бажання діяти разом);
  • Що ж для них найдорожче? (свобода думки, дій, особистість);
  • Про кого можуть турбуватися? (про тих, хто меньший і слабший, один про одного і про тих, хто потребує допомоги)?
  • З ким вони будуть співпрацювати? (з тими, кому небайдужі і зрозумілі їхні інтереси, справи; хто готовий допомагати їм);
  • Що їх може зацікавити? (гра, сюрприз, таємниця, вигадка, фантазія, те, що вони вирішують і роблять самі);
  • Що вони хочуть самі вирішувати? (з ким співпрацювати, які справи робити, які свята проводити);
  • Якщо ти будеш з ними? (то знайдеш друзів серед своїх вихованців, допоможеш їм проявити себе в різних цікавих справах, саморозвинутись та самореалізуватися);

Важливо зазначити, що рішення про створення дитячо-юнацької організації повинно приматися саме учнями, а не дорослими, що безумовно відіграє важливу роль в успішності її діяльності. Педагог-організатор повинен створити такі умови, щоб діти прийняли правильне рішення, налаштувати їх на співпрацю.

Планування роботи організації неможливе без попереднього вивчення інтересів, уподобань учнів. Тому на початку навчального року членами ради повинно проводитись опитування учнів про організаторські здібності й активність учнів, про заходи й конкурси, у яких вони залюбки взяли б участь. Після таких опитувань з‘ясовується, які заходи переважно цікавлять дітей. На цьому і повинно базуватися планування роботи дитячої організації.

Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності. Побільше самостійності! (звичайно під непомітним контролем з боку дорослих). Доручайте дітям самостійну організацію та оформлення виставок творчих робіт, конкурсів, вечорів-відпочинку, свят та ін. заходів. Пильний контроль змушує дітей «кривити душею», викликає недовіру, збентеження, зводить нанівець спроби самостійних дій.

Роль педагога-організатора полягає в мудрому керівництві: у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань єучнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

Самоврядування це –

  • Метод організації дитячого колективу, який забезпечує формування відносин відповідальної залежності в колективі та організаторських рис окремої особистості;
  • Складова частина системи педагогічних закладів, оскільки воно вирішує специфічні завдання у створенні єдиного колективу дорослих і дітей;
  • Наслідок педагогічного управління дітьми з боку дорослих;
  • Принцип організації життя дитячого колективу;
  • Діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи постановку мети, її розробку та спрямована на вдосконалення колективу і кожної особистості зокрема.

Вищим органом учнівсього самоврядуваня є Учнівська рада, метою засідань якої є:

  • Розвиток навичок творчого вирішення завдань, створення позитивної мотивації та зацікавленості учнів;
  • Формування вміння мислити, узагальнювати;
  • Виховання поваги до колективу, почуття відповідальності;
  • Налагодження тісних контактів і взаєморозуміння між різними гілками громадськості, спільне вирішення проблем, профілактика виникнення конфліктних ситуацій;
  • Необхідність у творчому ставленні до справи шкільного самоврядування;
  • Використання нових інноваційних технологій у виховній роботі.

Під час таких засідань учні навчаються самостійно мислити, аналізувати, приймати рішення, думати не лише про себе, а й про тих, хто поряд, поважати їх та їхні права. У шуолярів виховується почуття патріотизму, відповідальності, громадянської свідомості та активності.

До якої діяльності ми би не зверталися, треба завжди пам‘ятати, що:

§ Школа – для дитини, а не дитина – для школи.

§ Особистість виникає в ранньому дитинстві, а дитина в школі – повноцінна особистість.

§ Особистість дитини – суб’єкт у педагогічному процесі.

§ Особистість – мета освітньої системи, а не засіб для досягнення будь-якої мети.

§ Кожна дитина талановита.

§ Кожна дитина має право на помилки.

§ Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

Ідеальна модель випускника навчально-виховного закладу: патріот рідної школи та села, корисний для суспільства, творець власного життя, веселий і оптимістичний, толерантний та впевнений у собі.

Девізом роботи кожного педагога-організатора є п’ять дієслів індивідуального підходу до учня:

Любити!

Розуміти!

Приймати!

Співпереживати!

Допомагати!

Учнівське самоврядування

Окремою соціальною складовою сучасного суспільства України є її молодь. Її здатність бути активною, стресостійкою, не байдужою до життя країни є важливою передумовою для розвитку демократії в Україні. Проте, сама ідея формування здорового громадянського суспільства і, як наслідок, правової держави може стати реальністю тільки за певних умов, які передбачають, що соціальні, економічні та політичні реформи в країні будуть поєднані із вихованням правової свідомості молодого покоління. Саме тому на сучасному етапі однією з найактуальніших проблем є проблема формування правосвідомості підлітків.

Політична ситуація в нашій країні сьогодні має негативний вплив на всі сфери життя і має, як мінімум два наслідки: з одного боку – це небачений сплеск патріотизму, а з іншого - втрата моральних і духовних ідеалів, що супроводжуються злочинністю, правопорушеннями, розгулом криміналу. «У результаті різких соціально-економічних, політичних, світоглядно-культурних змін у нашій державі настав час падіння моральності, стрімко знизилась виховна дія громадської думки та національних традицій» Виникає потреба цілеспрямованої діяльності держави у формуванні правової свідомості учнівської молоді.

Сьогодні ми з гордістю та надією дивимось на нашу молодь, яка відстояла свої права на Майдані і має здійснювати кардинальні демократичні перетворення у демократичній державі. Досягнути високого рівня правової культури можна лише тоді, коли буде досягнуто високого рівня розвитку суспільства, а це можливе, в свою чергу і за допомогою правового виховання в школі. Правове виховання є процесом дуже багатогранним, тому передбачає реалізацію наступних завдань:

1.Формування в дітей і підлітків духовної та правової культури щодо реалізації прав і свободи людини;

2. Оволодіння учнями основних правових знань, обов’язків і норм життя у суспільстві;

3. Забезпечення системи превентивності правопорушень;

4. Контроль за навчанням, вихованням та життям учнів, які потрапили у важкі життєві ситуації;

5. Забезпечення взаємоповаги та взаємодовіри між учнями та педагогами.

Вирішити ці пріоритетні завдання можна, забезпечивши різні види діяльності позакласної роботи: гурткова робота, заняття у спортивних секціях, участь у загальноміських заходах, що максимально сприяє розвитку та формуванню повноцінної особистості. Реалізація поставлених завдань можлива лише в атмосфері довіри, доброзичливості, тісної співпраці та відповідальності у шкільному педагогічному та учнівському просторі. І, як кінцевий результат, – всебічно гармонійно розвинена духовно багата самодостатня особистість. Правова освіта підлітків має загальнодержавне значення. «Правова освіта є складовою частиною системи освіти і має на меті формування високого рівня правової культури та правосвідомості особи, її ціннісних орієнтирів та активної позиції як члена громадянського суспільства».

Надзвичайно важлива роль у вихованні повноцінної особистості належить учнівському самоврядуванню, яке досить активно діє в ході навчально-виховного процесу. Біля витоків теоретичної розробки питань учнівського самоврядування в школі стояли видатні педагоги початку 20-х років ХХ ст.: А. Луначарський, П. Лепешинський, М. Пістрах, М. Шульшан, В. Сорока-Росинський та інші. Найбільшого розвитку колективне виховання набуло в педагогічній діяльності С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, Януша Корчака, І. Іванова [10].

Правова свідомість у людини формується тільки тоді, коли людина повною мірою усвідомлює себе членом суспільства, живе за законами цього суспільства, дотримується традицій та звичаїв, розвивається духовно. Тому на формування суспільної та правової свідомості великий вплив має як колективна так і індивідуальна правосвідомість, що є первинними ланками загально свідомості. Суспільна правосвідомість має тісний зв’язок з правовим баченням кожної людини і визначає стан готовності особистості до правомірної діяльності. Побудова правової держави без виховання правової культури і правосвідомості громадян України неможлива.

В останні роки активізувалась увага до проблеми формування в учнів життєвих компетентностей. Компетентність – це досить нове поняття, якому сьогодні приділяється велика увага. У педагогічній науці "компетентність" визначається як спроможність особистості сприймати індивідуальні та соціальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу[9].

З метою формування в учнів громадянської компетентності виникає нагальна необхідність у створенні комплексної системи різних видів педагогічної діяльності, органів самоорганізації школярів, стрижнем якої має бути громадянсько-правова освіта. Пометун О. трактує громадянську компетентність учня як сукупність освітніх елементів, що складається з сукупності знань, умінь, навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, батьківщиною та державою [7: 18-20]. Таким чином, важливим є формування в учнів раціонального та емоційного сприйняття життя. Це дає можливість дитині діяти в складних ситуаціях, де стикаються різні позиції та думки.

Велика роль у цій сфері відводиться правовому вихованню підростаючого покоління, адже саме їм розбудувати правову державу, відбудовувати її після кризового стану, в якому опинилася наша держава. Головна діюча структура у розв’язанні цього завдання є школа. На уроках правознавства, в ході позакласних заходів, в діяльності шкільного самоврядування питання виховання правової освіти підлітків має першочергове значення. Саме в школі починає формуватися правосвідомість: колективна, групова, буденна. Кожен учень є носієм власних поглядів, світогляду думок із приводу чинного юридичного права. Тому виховна робота сприяє підвищенню значимості учня, його авторитету, віри в свої сили та особисте право на майбутнє. Для юних громадян демократія починається зі школи [9]. Учні не живуть у вакуумі, вони ходять вулицями, дивляться телебачення, спілкуються з однолітками, переглядають сайти інтернету і саме під впливом цих джерел у них починає формуватися первинне бачення прав людини, інколи, досить хибне. Тому для формування правового суспільства важливо з дитячих років починати формувати правосвідомість, що гарантує знання своїх прав, обов’язків в передбачає взаємовідповідальність між людиною та державою. Первинні прояви демократичного суспільства закладаються в учнів в ході діяльності органів шкільного самоврядування. Участь у шкільному житті навчального закладу, можливість відчути себе частинкою правової шкільної країни, право обирати і бути обраним до учнівського керівництва школи створюють умови для формування демократичних поглядів учнів, розвитку навичок жити у соціумі, готують їх до самостійного життя. Враховуючи вікові особливості підлітків, першочергове значення має надаватися колективним формам виховної роботи. Такі форми роботи дають змогу створити сприятливе виховне середовище для реалізації особистісно орієнтованого підходу. Виховна система ЗНЗ І-ІІІ ст.№16 має широкий спектр засобів діяльності учнівського самоврядування у формуванні правосвідомості гімназистів: створення учнівської держави, виборча кампанія глави цієї держави, вибори активу шкільної організації, дієвість цього активу; участь в роботі засобів масової інформації; проведення моніторингів та анкетувань серед учнів, батьків,громадськості по виявленню рівня правової культури учнів у гімназії; проведення патріотичних флеш-мобів, участь у правових семінарах, конкурсах та відзначення кращих учнів.

У своїй роботі учнівське самоврядування керується такими нормативно-правовими документами:

  1. Декларація прав дитини.
  2. Конвенція про права дитини.
  3. Конституція України.

4. Закон України «Про охорону дитинства».

5. Закон України «Про загальну середню освіту»

6. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді».

7. Концепція загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки».

7. Статут гімназії ім. С.Д.Скляренка.

8. Положення про організацію учнівського врядування.

9. Кодекс честі гімназиста.

Робота учнівського самоврядування ЗНЗ І-ІІІ ст. №16 спрямована на формування різних компетентностей учнів, в тому числі правосвідомості як усього учнівського колективу, так і кожного окремо взятого учня.

Діяльність учнівського парламенту спрямована у 5 напрямках:

  1. Сектор " Навчання".
  2. Сектор "Відпочинок".
  3. Сектор " Милосердя"
  4. Сектор " Здоровя"
  5. Сетор " Чистота"

Кожний комітет має чітко розроблений план роботи з певного напряму діяльності.

Реалiзацiя Концепцiї нацiонально - патрiотичного виховання дiтей молодi.

Кiлькiсть переглядiв: 1148

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.